Звернення до "Ореховской общины"

Звернення до "Ореховской общины"

Вперше, коли з'явилися величезні російські "біг-борди" з рекламою "Ореховской общины" ніби хтось різко вдарив у обличчя: "Вот вам незалежность", вот вам "рідна мова"! Повіяло затхлим запахом "Єдіной и нєдєлімой"! Де ми? На українській землі? В Українській державі?

За всією залізною логікою, ті , хто бере на себе відповідальність говорити і діяти від імені та в інтересах свого народу, мусять обирати державну мову як найголовніший, духовно об'єднуючий інструмент, твердо опиратися на відповідну україномовну культуру. Для довідки - за останнім переписом в Оріхівському районі проживає 90% українців, 8% росіян та 2 % інших національностей.

Подумалось - з якої речі роль всієї "Ореховской общины" беруть на себе ці 8% етнічних росіян? Але пізніше дізнаємось, що це ніяк не етнічні росіяни, а свої ж таки "репані" українці. Редактор газети "общины" на 100% україномовна, всім відома, шановна Тамара Андріївна Курочкіна!

Постає питання - чим же керуються засновники "общины". Крім викладених в програмі соціальних популістичних пунктів?

Якщо вони не первісна община кам'яної доби, то їм не повинно бути байдуже якою мовою керуватися у своїй діяльності! З якої ж таки потреби вони обрали мову сусідньої держави для спілкування з українцями? Шановні "общинники", може ви зовсім не розумієте що творите? Якщо не розумієте, то пояснимо, нагадаємо. Без мови, як відомо, немає нації. Без української мови не буде української нації, навіки загине багатюща прекрасна українська культура. Культура якій десятки тисяч років! А тому рух за незалежність почався саме з оборони української мови завершився створенням незалежної української держави, як гаранта збереження й розвитку українського народу з його самобутньою мовою та культурою.

Зрозуміло, так!?

Це, отже, точка відліку. Перехід на українську мову, сприяння її розвитку є святим обов'язком і справою честі кожного українця, без цього держава Україна не наповниться українським змістом, а залишиться бутафорною вивіскою на "заповіднику" для олігархів. А українці так і не стануть господарями у, здавалося б, своїй державі, "своїй хаті". Російська ж мова в Російській імперії, в продовженні "СССР" використовувалась як "гробовщик" всіх інших національних мов. Такою вона залишається зараз, бо імперські амбіції російської влади РОЗКАЛЮЮТЬСЯ з новою силою. В Україні, з допомогою п‘ятої колони, російська мова фактично продовжує відігравати роль окупаційної. За допомогою неї українофоби намагаються розколоти Україну духовно на Схід і Захід. Це найкраща "козирна карта" для політичних провокацій з боку Росії, найголовніше гальмо, що перешкоджає поверненню українців до своєї рідної мови. А тому, якщо українець у себе вдома все-таки обирає російську - він або дурень, або духовний раб сусідньої держави.

Чия мова - того влада. Влада насамперед духовна, але вона веде неминуче до влади матеріальної. Дещо з історії цієї проблеми.

Російська мова,а точніше московська, сформувалася на землях півночі Київської Русі, які спочатку були колонією, а потім відокремилися у вигляді Ростово-Суздальського та Московського князівств. Звідси походить основа - суміш української з церковнослов’янською, або староболгарською мовою та угро-фінським говорами племен, що оточували перші поселення київських колоністів. З приходом Золотої Орди московська мова зазнала сильного впливу, насамперед у вимові. За дослідженням вчених це, наприклад, "акання", влилося, також, багато татарських слів. Далі, пізніше, були впливи латинські (через Україну), німецькі, французькі. В Україні, московська мова з'явилася вже після Переяслава і стала окупаційною, внаслідок загарбницької політики Московської держави. Протягом перебування України-Руси в складі Московської імперії вона нав'язувалася силою, шляхом жорстоких репресій та заборон української мови.

Відомо понад 46 указів, що забороняли використовування рідної мови в різних сферах життя. Вже в ХХ столітті доходило до смертних вироків. Наприклад, в 1953 році, розстріляли студентів Харківського університету за те, що вони відмовилися перейти на російську мову.

Наслідком цього, виняткового за розмахом терору, стало цілковите зросійщення великих міст сходу України, загальний катастрофічний стан української мови, а також "селекція" - духовний розкол в середовищі самого українського народу на хохлів "свинопасів", тих, хто з переляку зрікся рідної мови, "козаків"-українців, які боронили рідну мову від окупанта, або принаймні, залишилися їй вірними, незважаючи ні на що.

Українська мова -- прадавня, сучасна мова корінного населення України - титульної нації, напряму пов'язана з санскритом - найдавнішою писемною мовою, свй родовід веде від мисливців на ламутів ("мамонтів"). Наша мова є однією з наймилозвучнійших та найбагатших мов світу, але внаслідок трагічного збігу обставин історії, змушена постійно боротися за виживання на своїй ж землі. Так доки ж це триватиме? Доки незбагненна душевна підлість чужих людей ставатиме їй на перешкоді до відродження?!

Отже питання стоїть руба - або життя на планеті Земля великої української Нації, відродження та розквіт багатющої самобутньої мови й культури разом з рідкісними господарськими можливостями, або ганебна загибель в обіймах химерного новотвору "современной, европейской, гражданской украинской нации" з однозначно російською мовою та массовою російсько-американською кульрурою.

Ось чому питання, яку мову українці обиратимуть для своєї дороги в житті - окупаційну чи рідну є риторичним і ніяк не дискусійним. Крапка.

А тому, якщо у вас серце, розум совість, шановні "заблудлі " засновники "общины", ви повинні повернутися до своїх громадян українців обличчям, а не задом і назватися "ОРІХІВСЬКА ГРОМАДА".

Відповідно діяти, використовуючи багатий історичний культурний досвід українських громад.

А Росію з "дружбой" та "братскими" обіймами від яких тріщять кістки українців залиште в спокої.

Якщо ж ні - вам "очень нравится" бути рабами - ніяких проблем, адже у нас в державі ве-е-лика "демократія"! Але в такому раз називатиметесь "Российская ореховская община" і не розписуйтесь за всіх.

Для граничної ясності, .що з нами відбулося і відбувається, додамо трактат Євгена Дударя "Розбудова держави". Він є водночас, вичерпною відповіддю на опус "радєтєля" современной украинской, но без националистической украинской нации, гражданской нации" господина Селиванова.