Степан Бандера: формування особистості

Степан Бандера: формування особистості

Степан Бандера

Постать Степана Андрійовича Бандери сьогодні є об’єктом постійних нападок з боку про радянських (або ж – промосковських, що не змінює суті) сил. Але представники цих сил не дають відповіді на фундаментальне питання: що зробило з сина священика запеклого націоналіста?

З малих років Степан Бандера виховувався в атмосфері українського патріотизму, любові до рідної культури та історії. Батько, в роки війни за незалежність України 1917 – 1921 років, був вояком Української Галицької армії – воював за право нашого народу жити в своїй державі.

Окупація Західно – Української Народної Республіки Польщею у 1918–1920–х рр. викликала в українців прагнення до боротьби за відродження власної держави. На цьому фоні формувалась особистість молодого Бандери. У роки навчання він входить до патріотичних організацій („Сокіл", Пласт, „Просвіта") та стає ініціатором створення культурних товариств у власному селі. Дорослішаючи у вирі боротьби за незалежність України, Бандера шукає оптимальних шляхів досягнення мрії про державність. Їх він знаходить в нелегальній Українській Військовій Організації (з 1929 року – Організація Українських Націоналістів – ОУН), яка ставила за мету досягти незалежності України революційними методами. Активна діяльність у підпіллі, збройна боротьба проти польської окупаційної адміністрації, вбивство радянського консула Миколою Лемиком (підготовленого С. Бандерою та Р. Шухевичем) на знак протесту проти геноциду українців в СРСР 1932 – 1933 років – все це зробило з Бандери справжнього безкомпромісного революціонера, істинного борця за волю нашого народу.

Терористичні методи боротьби на той час були найвірнішими, оскільки ані Польща, ані СРСР не були демократичними державами, - отже, Бандера та інші націоналісти боролись за Україну ЄДИНО МОЖЛИВИМИ методами.

Бандера виступає проти союзу з Німеччиною у Другій світовій війні (про що комуністичні історики „забули"), що призвело до розколу ОУН на бандерівців та мельниківців (прихильники тимчасового союзу з нацистами).

На початку 1941 р. Степан Андрійович досягає домовленості з німецьким командуванням про формування Дружин Українських Націоналістів – батальйонів „Роланд" та „Нахтігаль" (з німецької – соловейко") –загальною чисельністю у 700 чоловік. Характерною рисою даних формувань є той факт, що дані частини, на відміну від колабораціоністських формувань, присягнули на вірність українському народові, а не Німеччині, й були підпорядковані у політичному відношенні ОУН. Причиною до формування частин стали обіцянки німецького командування сприяти утворенню незалежної України. Дійсно, сьогодні ми можемо поставити у провину дані аспекти діяльності Організації Українських Націоналістів, однак мусимо зважати на конкретні історичні обставини: окрім ворога сталінського СРСР – Німеччини – надіятись було ні на кого; серед німецького генералітету (які пам’ятали визволення України від червоних банд кайзерівською армією у 1918 р.) було чимало прихильників відновлення Української державності, Міністр Східних окупованих територій Третього Рейху А. Розенберг також відносився до їх числа, однак не чіткою залишалась позиція самого А. Гітлера.

30 червня 1941 року у звільненому українськими вояками Львові прихильники Бандери проголосили відновлення Української держави, на що гітлерівці у липні відповіли масовими арештами й стратами членів ОУН – зрадивши обіцянкам сприяти відновленню Незалежної України. Бандеру з 1941 по 1944 роки тримали у концтаборі Заксенхаузен, двох його рідних братів – фашисти замордували на смерть. Після виходу на волю у 1944 р., Бандера відмовився від співробітництва з гітлерівцями, повівши боротьбу як проти нацистів, так і проти сталіністів.

До самої смерті, від агента КДБ у 1959 р., Степан Бандера боровся за волю українського народу, наше право на свою державу, свою мову і культуру. Ідеї марксизму – ленінізму поволі відмирають, коли ідеї Степана Андрійовича Бандери – тільки набирають сили у незалежній соборній Україні, про яку він мріяв, за яку боровся, і за яку загинув. Слава істинному Герою України Степанові Бандері, згадаймо його теплим словом у день 101 – ої річниці від дня його народження – 1 січня, будьмо такими ж відданими справі боротьбі за Українську Україну як він.