Віталій Романченко: До 91-ої річниці Соборності України

Віталій Романченко: До 91-ої річниці Соборності України

Прапор України

Останніми роками антиукраїнські політичні діячі постійно говорять про роз’єднаність нашого народу з приводу мови, зовнішньополітичної орієнтації, релігії та ставлення до ОУН – УПА. Дійшло до того, що у нас ніби існує „Західна Україна" та „Східна Україна". Однак, насправді ця роз’єднаність є чисто наносною, покликаною до життя кримінально- олігархічними кланами, які керують нашою країною від часів незалежності. Їхня мета очевидна: створити ілюзію ворога всередині країни („бандерівці – фашисти", чи „бандити – москалі") задля підвищення свого електорального рейтингу. Український народ бажає лише порядку та пристойного життя, водночас істотної різниці між жителями регіонів України не було і немає.

22 січня 2010 року ми святкуємо 91-шу річницю легендарного об’єднання України у соборну незалежну державу. Цей день засвідчує, що всі ми – українці Півдня та Півночі, Сходу та Заходу – є єдиною нацією, яка прагне жити у власній національній державі, бути господарями власного дому.

Об’єднання України відбувалось у надскладних умовах Громадянської війни. Проти Української Народної Республіки (яку, фактично, очолював Симон Петлюра) воювали більшовики, загони анархістів Нестора Махна та білогвардійці. Проти Західно-Української Народної Республіки (президент Є. Петрушевич) пішли війною поляки. З усіх боків ми були оточені ворогами незалежності нашої Батьківщини. Військово-політичний союз Антанта (праобраз сучасного НАТО) активно підтримував російських білогвардійців (монархістів) та поляків, отже, – ми могли боротись лише власними силами проти численних ворогів. За цих буремних часів наші предки і утворили єдину Україну.

Відбулась ця визначна подія – Акт Злуки - 22 січня 1919 року у Києві, на Софійській площі. Спільними зусиллями об’єднані збройні сили України розпочали боротьбу за наше право жити у власній державі. Відтоді і до сьогодні ми, українці, духовно єдині, і нас не роз’єднати ні „старшим братам", ні „політичній еліті". Тоді, у 1917 – 1920 рр., втримати державність не вдалось – сили ворогів України значно переважали наші; політична еліта не мала єдності та професіоналізму, тверда воля була начисто відсутня й, окрім того, переважали проросійські настрої (Винниченко, Грушевський); більшовикам вдалось приспати пильність частини українців обіцянками всього і одразу (свого роду – соціальний популізм). Проте національно-визвольна боротьба українців тривала й після воєн 1917 – 1921 рр., у різних формах не припиняючись упродовж XX століття.

Однак, наша єдність проявила себе у 1991 році, коли понад 90% українців підтвердили бажання мати власну державу. Святкуючи 91-шу річницю об’єднання України, маємо пам’ятати, що, не зважаючи на труднощі соціально-економічного та політичного характеру, ми маємо свою державність, яка поволі розвивається і збагачується. Інше питання – непрофесійність та малограмотність сучасної влади. Стан справ змінить національно свідоме, патріотичне й освічене молоде покоління, що підростає і набуває життєвого досвіду в умовах незалежної України. Настане час, і це покоління – нова генерація патріотів – почне розбудову справді Великої України. Вітаємо з Днем Соборності всіх справжніх патріотів України!